Усім нам потрібно...

Усім нам потрібно, хоча б час від часу, підзаряджати свої акумулятори.

Скільки себе пам'ятаю, мені подобалося мати свої особисті ритуали - час для себе.

Особливо, якщо він супроводжується приємними ароматами, від яких перехоплює подих в екстазі легкого, майже наркотичного, сп'яніння.

Плідно попрацювавши, перед обідом з коханим вдома, а ще - щоби розвантажити втомлену від думок - прийшла в нове улюблене місце.

Цей арт-просітр став моїм простором релаксу, насолоди та чи не найсмачнішої у місті кави.

Щастя - воно не просто в деталях. Воно - в сплетінні різних ниточок та дрібниць, з яких складаються деталі.

Записую це тут для себе, аби запам'ятати цей стан справжнього задоволення.

Сиджу за круглим столом на біленькому стільчику, аромат кави з кокосовим молоком огортає простір та мою душу.

Дбайлива офіціантка поставила переді мною - у вигляді компліменту від закладу - оригінальну скляну пляшку води та свіже печиво.

Складно навіть починати опис всього, що навколо мене...

Це як космонавтові описувати перебування в космосі серед красивих, магічних, сяючих зірок - одна гарніше за іншу...

Чого тільки варте панорамне вікно від підлоги до стелі!

Крізь нього я спростерігаю за життям тихої вулички: дерева, що майже без листя, пишна, але невисока пальма - прямо за курсом.

Зліва видно одну з автодоріг, за якою - ряди струнких, зелених пальм. Сонце виграє на їх гострих та кумедних листках, поміж яких ніби древнє тло древнього міста проглядається велична венеціанська стіна.

Кав'ярня, вона ж арт-простір, він же - мій простір задоволення, наповнена такою кількістю приємностей, що вони діють на всі мої рецептори... Від того трохи паморочиться у голові та стрибає вільною чайкою серце.

До солодко - гіркого аромату кави з кокосовим молоком так гармонійно долучилася джазова ретро мелодія, що тішить найважливіший орган - душу.

Куди не поведу оком - світлі стіни, світлі меблі, а у якості декору - найрізноманітніші прояви мистецтва... Від цікавенних книжок, паперових карт міста, зроблених чийимись терплячими руками, еко - сумок з загадковими та стильними принтами до різного роду вивторів ручної роботи: горнятка з унікальним розписом, листівки one-of-a-kind, вишивка, прикраси з дерева...

І один з моїх улюблених предметів тут - надзвичайна, незвичайна картина: в кремового відтінку рамці на білому тлі зображені відпочивальники на пляжі під різнобарвними парасольками. Але вся картина виконана не фарбами, не олівцем, а камінцями! Саме так. З підібраних за формою та кольором камінців автор зміг створити щось таке, від чого втрачається бажання продукувати слова, натомість насолоджуючись, дивуючись.

Чи то кофеїн задурманює голову, чи легкий саксофон заполонив душу, чи змога писати змушує серце радісно тремтіти... Чи й справді так добре...

Скоро заберу речі в свій маленький чорно-білий наплічник в стилі "хіпстер - фанат Боба Марлі", одягну стареньке улюблене пальто, вийду на заповнену пахощами квітів та сонцем майже весняну вулицю майже рідного острова ... І заберу з собою той стан, в якому справжня я десь глибоко всередині танцює щохвилі, не знаючи смутку, страхів. тривоги, які злетіли чайками в синє-синє небо й розчинилися в височині, аж за масивними, пухкими хмаринами...

18/02/2019, Понеділок.