Нотатка/нагадування для себе

Серпень на березі Середземного моря особливо нещадний. В цей час тут рятує лише прозора прохолода води та розуміння того, що скоро вересень. Повітря настільки вологе, що вночі і аж до самого ранку ця волога накриває маленьке курортне містечко ніби туманом, накриває густо, безжально, забираючи повітря та сон. Моя маленька квартира наповнилася запахом м'яти, сонцем та музикою. Саксофон за вікном безперечно надихає, попри те, що частенько невідомий сусід-музИка й не влучає в ноти. Але приємно бути частиною процесу формування музиканта, сподіватися, що звучатиме краще і переконуватися в тому щодня. Це приносить якесь особливе задоволення. Як і кипарис, який створює рятівний затінок біля мого приміщення. Відкритий балкон та вікна ще не гарантують протягу чи свіжості. Легкий вітерець помітно зачіпає нерухому спеку кімнати, але він програє цій шаленій господині літнього дня. Так приємно навпомацки знаходити сірники для ароматичної свічки та спогади забутих епізодів із довгих шухляд пам'яті. Пролунали всередині втомленої голови натяки на думки дещо позитивні: Things I want to do ( 36 з половиною речей, які хочу зробити) Мандрівка машиною по Європі. Мандрівка машиною по містечкам Америки. Дісней Ленд. Нью Йорк (Central Park, " Central Perk" .....) Сан-Франциско. Посадити на своїй дачі власноруч кущ троянд, чорнобривці і тюльпани. Квартира. Зробити фото, яке мені сподобається. Написати картину, що випромінюватиме світло. Бельгія. Осіннє море. Весняні Карпати. Краків. Навчитися готувати яблучну шарлотку і лазанью. Заспівати народних пісень з гуртом. Напроситися до незнайомих людей на чай. Вивчити грецьку, тайську, іспанську, польську, французьку, італійську. Написати книгу й присвятити її Вірі Григорівні. Записати спогади бабусі про війну. Відзняти короткий метр, який буде хвилювати серця. Побачити, як сонце сходить над морем і каньйоном. Керувати байком. Поплавати біля акули. Провести зиму ( або хоча б тиждень) в старому українському селі. Зустріти весну в українському селі. Практикувати викладання англійської. Пошукати вночі цвіт папороті , знайти його. Кататися верхи. Ловити рибу всю ніч на маленькому човні й зустріти так світанковий туман. Знайти сили стрибнути з парашутом. Зробити щось надзвичайно гарне своїми руками й подарувати тому, хто цінуватиме. Навчитися нарешті організовувати себе і свій простір, довести це, виростивши гарний сад. Звільнитися від усього одягу, який мені насправді не подобається. Вишити свій рушник, на ньому свою долю, як всі дівчата колись робили на наших землях. Раз на рік обов'язково вибиратися в справжній похід. Знову завести собаку або кота. Продовжувати бачити чудеса. Кожен пункт могла би пояснити та розписати. Але раптом з плином часу вкладу щось нове в розуміння такого варіанту, ефект неочікуваності рішень ніхто не відміняв. Дозволила собі список доповнювати, правити та виконувати те, на що вказало серце. А ще дозволила набратися нахабності, взяти сопілку, а потім ще й голосом приєднатися до блюзу невидимого саксофона... але ж серцю і не потрібні очі, чи не так?

************************************* Маяк скрывал меня от мира сидела я в его тени И так уютно, тихо было И волны таяли в любви Прозрачны воды, черны скалы Их ночью озарит луна Камней забавные оскалы. Поток, ручьи, вот мчит волна. Идет война. Но скоро солнце озарится, и прояснит туманный взор. И сны добра нам будут снится, уйдет из них печаль и вздор. ****************************************************