Перший запис або "Без маски"

Стільки соц.мереж, стільки блокнотів, стільки слів...

А життя - воно собі йде поруч з лайками та репостами. А життя - воно собі насолоджується буттям.

Писати "в стіл" ? З моїми переїздами практично неможливо стовідсотково вберегти всі записи, а шкода.

Писати в інста та фейсбуці? А хто там тепер читає? Світлини та записи по 20 секунд максимум - більшого не пропонуйте, не зважаться читати.

Чи це погано? Ні. Життя чудове, його тепм - частина всієї гри, і це прекрасно!

Але для збалансованості необхідно уповільнюватися час від часу. Особливо, якщо ви така ж активна, енергійна, дещо холерична особа, як я.

Вповільнюватися, кажу? У кожного свій метод. Для когось - це медитація, книга, гаряча ванна з бульбашками, прогулянка, секс, розмова з другом, келих чогось міцного та ароматного... У мене було багато спроб за всі роки. Щось діє, щось менше, а щось взагалі не дає бажаного ефекту.

Єдине, що незмінно протягом всього життя дає мені відчуття мене ж - це саме писати.

Для кого писатиму тут?

Та для себе. Егоїстично, але щиро. А може й для вас, якщо ви це читаєте.

Головне -правда та чесність. А з них вже народжується добро, любов, якими з радістю ділюся з іншими.

Мандри, море, гори, рідне місто, нова країна проживання, всі місця, люди та подіїї - все це у мені, все це - я.

Тому знімаю маски, складаю дбайливо на полицю й дозволяю собі виливатися у знаки, слова з усією легкістю, з усим болем, з усіма радощами, з усіма моїми інь та янь.

Як казав мій один знайомий: "Only good vibes".

P.S. Попередження: зважаючи на те, що більшість киян - білінгви (додайте до цього коктейлю ще знання англійської та проживання в грекомовному середовищі) - скоріш за все у цьому блозі ви зустрічатимите пости різними мовами.

Одразу перепрошую за ті, які будуть вам незрозумілі. Але інакше ніяк. Мислити одночасно кількома мовами - мій особистий хаос, мій власний макрокосм.

У будь - якому випадку бажаю і вам, і собі - насолоджуймося і блогом, і (головне) - життям.